Сьогодні багато пишуть про Велику Вітчизняну війну. У більшості спогадів фігурує ім'я маршала Перемоги - Георгія Жукова. Пам'яті його другої дружини, яку звали Галина Олександрівна Жукова, і присвячена ця стаття.
Красива дівчинка з ім'ям Галина
Галина народилася в 1926 році в Саратові. З дитинства мріяла про професію лікаря. Незважаючи на те, що її юність обпалила війна, вона змогла здійснити бажане. Вступила до медичного інституту.Здобула вищу медичну освіту і стала військовим лікарем, так як в той час були потрібні саме такі фахівці в галузі медицини.
Військова служба закинула Галину в далекий для неї місто Свердловськ. Однак молода дівчина не знала, що саме в цьому місті зустріне свою долю.
Галина з юності мала гарну зовнішність, молоді люди на неї заглядалися, проте дівчину прикрашала не тільки зовнішня привабливість, а й скромність. Та й після війни ровесників залишилося небагато, занадто вже страшна це була війна, багато молодих людей так і не повернулися додому, не створили свої сім'ї, не родили дітей. Ось і сумували дівчата самі-самісінькі.
Незвичайна зустріч
Галина Олександрівна Жукова (Семенова) познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком в Свердловську, де служила як військовий лікар. Сталося це в далекому 1950 році. Уже п'ять років минуло з тих пір, як маршал Жуков на білому коні очолив Парад Перемоги. Тепер сам великий воєначальник потрапив в опалу. Йому вже не можна було залишатися в Москві, доля закидала його в великі міста радянської провінції.
Знаменитий маршал, який командував тоді Уральським військовим округом, потрапив в 1950 році в лікарню з мікроінфарктів. Жуков був зачарований молодою жінкою-лікарем Галиною Семенової, яку випадково побачив в госпіталі. Між ними відразу виникли добрі дружні стосунки, які перейшли в сильну любовну прихильність.
До слова сказати, це була незвичайна пара. Жуков був старше Галини на 30 років, але це не завадило закоханим відчувати себе нескінченно щасливими. Дійсно, любов здатна перетворювати нас.
Перші труднощі
Однак відразу стати дружиною закоханого в неї маршала Галина Олександрівна Жукова не змогла. Справа в тому, що багато років Георгій Жуков жив у цивільному шлюбі з Олександрою Зуйкова, від якої мав кількох дітей.
Його цивільна дружина, в цілому звикла до того, що її чоловік мав славу відомого ловеласом, в цей раз доклала всіх зусиль, щоб утримати маршала біля себе. В результаті довгої боротьби саме Олександра змусила Жукова одружитися на собі. Ця подія відбулася вже тоді, коли Жуков і Галина були знайомі один з одним і планували спільну сімейне життя.
Здавалося б, для Галини це повинно бути точкою в їх відносинах з Жуковим, проте сам маршал не хотів навіть чути про можливий розрив відносин.
Він домігся того, щоб його кохану перевели в Москву, в госпіталь імені Бурденка. Смог допомогти Галині і її матері в отриманні квартири. Роман маршала і молодого військового лікаря продовжився з новою силою, незважаючи на те, що зовнішні обставини сприяли швидше розриву їх стосунків.
Народження дочки і важкі випробування
Радісною подією 1957 року стало народження останньої дочки Жукова Марії. Галина Олександрівна Жукова в той момент ще не перебувала в офіційному шлюбі зі своїм майбутнім чоловіком.
Жукову доводилося жити на дві сім'ї. Це непросте сімейний стан відомого в СРСР маршала викликало в оточуючих злісні глузування. Знаходилися і ті, хто прагнув помститися Жукову за минулі образи і написати донос про те, що він веде себе як двоєженець.
Галина Олександрівна Жукова, будучи жінкою чесною і порядною, важко переживала що склалася навколо себе обстановку, адже їй теж доводилося жити в атмосфері заздрості і пліток. Однак народження дочки стало для неї справжнім дивом, тому що до цього вона втратила дитину.
Весілля
Свій шлюб маршал і Галина змогли зареєструвати лише в 1965 році. Тепер все знали, що Галина Олександрівна Жукова - дружина маршала Жукова, офіційна і законна.
Однак самому герою війни цей шлюб коштував дорого. У той час йшла боротьба всередині ЦК КПРС за роль лідера радянської держави, Жукову, який займав посаду міністра оборони, довелося також брати участь в цій боротьбі. Тому і вирішити питання свого особистого життя він не міг. Тільки пішовши у відставку, маршал нарешті одружився на тій жінці, яку любив усім своїм серцем.
До слова сказати, перша його дружина не перенесла зради чоловіка, намагалася всіляко повернути його в сім'ю і померла після розлучення через три роки.
Після весілля Жукови стали жити тихим і мирним життям. Їдучи кудись у справах, маршал завжди писав своїй дружині гарні задушевні листи, розповідаючи їй про все, що бачив. Ці листи сповнені любові, ніжності і турботи.
Трагедія
Здавалося б, різниця у віці між подружжям могла б дати можливість Георгію Костянтиновичу спокійно померти на руках своєї коханої дружини, проте життя готувала подружжю останнім важке випробування.
Галина Олександрівна Жукова, біографія якої розповідає нам про її любові до чоловіка, захворіла. Діагноз був поставлений дуже серйозний: "рак грудей". Оперативне втручання запізнилося. Маршал, дізнавшись про це, сам сильно переживав, що підірвало його здоров'я.
Лікарі марно боролися за життя зовсім ще нестарої жінки, проте зробити вже нічого не могли. Дружина Жукова Галина Олександрівна померла від раку в 1973 році. Поховали її на Новодівичому кладовищі в Москві.
Георгій Костянтинович був невтішний, хоча свого горя оточуючих не показував. Він пережив свою улюблену дружину тільки на півроку, померши в 1974 році. Сам маршал просив поховати його з дружиною, проте керівництво СРСР ухвалило рішення поховати прах Жукова в Кремлівській стіні. Дочки подружжя Марії в тому, 1974 року тільки виповнилося 17 років.
Спогади дочки Маші
Марія Жукова стала останньою і молодшою дочкою маршала. Залишившись в юному віці без батьків, Марія Георгіївна все життя береже світлу пам'ять про них. Саме Марія Жукова десять років тому видала книгу спогадів про своїх матері та батька. У цій книзі автор розповідає про те, що значила в житті Жукова його остання любов, призводить тексти численних листів батька до Галини Олександрівни.
Спогади дочки маршала пронизані прагненням розповісти про найголовніше, що було в їхній родині: любові і взаємоповазі, які здатні зруйнувати всі перешкоди.
Свою матір Марія Георгіївна порівнює з образом лікаря, який втілила в своєму кінотворчості Еліна Бистрицька. Жукова Галина Олександрівна, фото якої представлені в статті, була людиною доброю і відданим. Відданим своїй професії, своєї справи. Вона стала останнім коханням великого радянського воєначальника, подарувавши йому і свою турботу, і свою ніжність.